Якщо ви коли-небудь побуваєте на Дніпропетровщині, то в місцевому бюро подорожей і екскурсій вам обов’язково запропонують маршрут у Петриківку, до народних умільців. А може, ви уже знайомі з творчістю цих майстрів, може, дивне розписане блюдо, шкатулка,чи панно уже прикрашають ваше житло? Бо ж мистецтво петриківчан тепер відоме далеко за межами України. Петриківка розкинулась на берегах степової річки Чаплинки, що на Дніпропетровщині. У 2007 році Петриківці виповнилося 235 років. Сьогодні це селище міського типу є районним центром. Від патріархального українського села тут збереглась хіба що традиційна білизна стін. І, можливо, колись саме ця білизна наштовхнула Петриківці на щасливу думку розписати свої хати яскравим квітковим орнаментом. Фарби, були тут же, під рукою — кольорова глина, рослинні фарби, сажа. Гілочка, очеретина, а то і просто пальці заміняли пензлі. Так, видно, в довгі зимові вечори, у короткі хвилини відпочинку від тяжкої щоденної праці і виникла під рукою петриківської селянки ця чарівна квітка. Виникла і пішла рости — завиватися, сплітаючись в орнамент. Із покоління в покоління передавались його традиції, як бачите, дійшли до нас. Чому саме тут, в Петриківці, народилося це мистецтво? Видно були до того певні історичні передумови. Петриківка здавна була крупним торговим центром. Тут тричі на рік проходили великі ярмарки. Та і дореволюційна доля Петриківки склалася вдаліше, ніж доля навколишніх сіл, які знаходилися у володіннях місцевих поміщиків. Петриківка була віднесена до державного, казенного сектору, де гніт кріпосного права був відносно слабкішим, що в якійсь-то мірі дозволяло розвиватися промислам у цьому селі. Крім настінного розпису, петриківські умільці славилися своїми килимами, вишивкою і набивкою тканини, дерев'яним посудом і розписаними скринями. І поступово із місцевих селян виділилася група напівпрофесійних майстрів, які стали працювати на базар і на замовлення. З цього моменту можна вважати остаточно сформовану цю галузь українського декоративного мистецтва яка пізніше отримала назву — “Петриківський розпис”. Чому петриківський орнамент має переважно рослинний характер? Зрозуміти це не важко, необхідно тільки побачити Петриківку, яка потопає в садах. Тут — вся земля у цвіту. Але петриківський розпис — це не просто квіти, а образи квітів, створені людьми. У цьому вся справа. Старше покоління петриківчан представляють Тетяна Якимівна Пата, Ярина Улянівна Пилипенко, Надія Аврамівна Білокінь, Василь Митрофанович Вовк, Надія Митрофанівна Тимошенко, Ганна Кіндратівна Пилипенко-Ісаєва, Пелагея Іванівна Глущенко. Майже нікому із них не довелося отримати не тільки спеціальної художньої, але і загальної освіти. Мистецтву орнаментального розпису вони навчались у своїх матерів і бабусь — із рук у руки, із серця в серце. І тільки дякуючи їм живими дійшли до нас традиційні композиції, техніка і кольорові рішення петриківського орнаменту. Такими основними композиціями традиційного петриківського розпису є панно, килимок, букет, окрема гілочка і фриз. До квітів часто приєднуються кетяги калини, винограду. Поруч майстри залюбки вкомпоновують птахів. Рідше зустрічаються в традиційному орнаменті зображення звірів і людей. Зображаючи місцеву флору і фауну, народні майстри не копіювали природу, а творчо переосмислювали її у відповідності з народним естетичним ідеалом. Рука майстра вільно й органічно переплітала риси реальних півнів та зозуль з народним уявленням про красу птахів взагалі — так народилися петриківські казкові птахи. Народне бачення краси квітів виразилось у створенні їх фантастичних образів — так званих “кучерявок”, “цибульок” і т.д. Для кольорового рішення традиційного петриківського розпису характерно контрастне поєднання основних і додаткових кольорів, з домінуванням червоного і зеленого. Таким вступив петриківський розпис у новий період своєї історії. У 1958 році у самій Петриківці завдяки зусиллям Федора Савича Панка, учня Тетяни Пати, відкрилося нове виробництво — цех підлакового розпису при артілі “Вільна селянка” (пізніше відома фабрика “Дружба”). Почалася нова епоха — епоха Панка. Саме про Федора Савича Панка — заслуженого майстра народної творчості, блискучого організатора і керівника, великого учителя, патріота та про його родину і буде наша розповідь.